Спілкування з постраждалими

Особа, постраждала від насильства, не завжди прямо скаже про таку ситуацію вдома. Тому, якщо у неї виявляються непрямі ознаки насильства, насамперед варто встановити діалог.

Почати розмову можна із фраз «У тебе сумний вигляд. Щось сталося?» чи «Яможу тобі допомогти?».

Розмовляючи із постраждалою особою, важливо уважно її слухати і не перебивати. Ситуація насильства може викликати відчуття сорому і страху за своє життя. Впродовж тривалого часу кривдник морально тисне на постраждалу особу. Тому важливо дати зрозуміти, що вам можна довіритися і ви готові допомогти. І особливо — що ви повна протилежність кривднику.

Правила спілкування з постраждалими

1.     Не сумнівайтесь у їхніх словах.

2.     Не звинувачуйте їх у тому, що сталося.

3.     Не тисніть.

4.     Не змушуйте говорити.

5.     Не нав'язуйте своїх рішень.

6.     Не наполягайте на вчиненні певних дій.

7.     Не будьте самовпевненим(ною).

Найімовірніше, ви не знаєте усіх деталей ситуації. Найкраще залишити постраждалій особі контакти «гарячої лінії», громадських організацій, притулків у вашому регіоні чи спеціалістів, до яких вона може звернутися самостійно.

А також треба пояснити, що насильство не припиниться саме собою. Це потенційна загроза для життя та здоров'я людини та її дітей.

Рішення про застосування насильства — свідомий вибір кривдника. Постраждала людина не несе відповідальності за нього. Тому важливо розуміти це і донести до неї.

В жодному разі не ставте запитань «Що ти зробила, щоб спровокувати кривдника?» чи «Може, запросимо його на розмову?» тощо. Це може тільки ускладнити емоційний стан людини і посилити її закритість.