Міф 1: «Головне - сироту добре забезпечити».

Бувають часи, коли це дійсно головне, тому що інакше дитина не виживе. Але цього замало. Життя на «казенних харчах» робить дитині ведмежу послугу. Вона виростає з переконанням, що білизна сама стає чистою, картопля завжди буває нарізана і посмажена, а чай - вже з цукром. Система дитячого закладу працює так, що вирощує споживача. На жаль, позицію споживача деколи зміцнює і невміла благодійність, завалювання дітей подарунками та іграшками до свят. Це привчає вихованців дитбудинків до думки: "Якщо ми такі нещасні, значить, нам усі щось винні і нам все можна". Дітям потрібні не стільки речі, скільки стосунки - міцні та близькі. Тільки це дає стійкість у світі і сили жити.