Свята

У надвечір'я Йордану і в сам Йордан відбувається так зване Йорданське водосвяття: у надвечір'я біля церкви, а в Йордан на публічному місці. Водосвяття у Надвечір'я символізує хрещення Івана, а 19 січня — хрещення Ісуса, який також хрестив людей в Йордані. Увечері споживається Йорданська вечеря (18 січня). Страви на столі пісні, як на Святвечір. Розпочинають вечерю молитвою, опісля п'ють свячену воду.

За тиждень після Різдва, 14 січня, за старим стилем, весь український народ святкує Новий рік. Новий рік — одне з найдавніших! найпопулярніших календарних свят. За церковним календарем у цей день припадає св. Василія. Всіх Василів вітають з іменинами.

НОВИЙ РІК — одне з найдавніших і найпопулярніших календарних свят.

Цікаво що у давніх слов'ян, як і в багатьох земле¬робських народів Європи, рік розпочи¬нався навесні, але після прийняття христи¬янства за греко-візантійським обрядом початком церковного та громадянського року стало 1 вересня.

В 1700 р. ПетроІ увів у Росії січневе літочислення, проте на Ук¬раїні під впливом Литви й Польщі, які захопили в XIV—XV ст. більшу частину її території, традиція зустрічі Новий рік 1 січня існувала ще з кінця XIV ст., хоч і тривалий час не визнавалася широкими масами не тільки на території України але і на території Росії. Петро І примусив силою влади, змінити давні традиції народу. Зокрема гілки ялинки приносили слов’яни до хати зовсім не з радості свята, а у час великої скорботи… Але давайте поговоримо про хороше.

Таїнство Різдва…

Різдву, за церковним статутом, передував чотиритижневий піст. У цей час виконувалися всі хатні роботи: білили світлицю, прикрашали розписами, вивішували найкращі рушники, розкладали килими. Покуття оздоблювали особливо урочисто й прикрашали запаленою свічкою чи лампадою. Широко побутував звичай ставити на покуті сніп зібраних наприкінці жнив пшениці або вівса, символ усіх трьох зимових свят - «дідух».

Дідух

Дідух, його ще називають дідо, дідочок, сніп-рай, коляда, колідник. Згідно із традиціями, дідух — це останній обжинковий сніп. Овес, жито, пшениця, льон - його основні складові. Солом'яний оберіг — це дух предків, дідів, збереження традицій і пам'яті родини. Це символ доброго врожаю, миру й злагоди в родині, достатку в домі. Традиція ставити в оселі на покуті дідуха походить ще з дуже давніх часів. У дохристиянських віруваннях він був утіленням бога Коляди, символом пам'яті про предків.

Святковий сніп перебував у хаті протягом тижня (подекуди навіть до Водохреща). Його присутність привносила в родину святковий настрій, затишок і святковість. У народі казали «Дідух до хати – біда із хати».

У наш час мало хто точно дотримується традицій. Сніп часто замінює невеликий „букет" із колосків, різних сухих трав та квітів, безсмертників. Проте приємно, що щороку дедалі більше українців відновлює традицію ставити на Різдво у своїх оселях дідуха.

Дідух, сіно, різдвяні традиції мають позитивний заряд енергії, дають нам відчуття таємничості і свята. Вже багаторічною традицією є винесення більш як 3-метрового дідуха на Різдвяні свята на проспект Свободи у Львові. Так само солом'яні обереги встановлюють на центральних площах у Києві, містах Франківщини та Львівщини.

Католики святкують Різдво 25 грудня, як і усі всі без винятку християни. Щоправда одні святкують народження Христа за юліанським(25 грудня), інші – за григоріанським календарем(7січня). Розбіжності календарів спричиняються до різних дат святкувань, але сутність та дух Різдва залишаться не змінною.

Протягом історії християни східного і західного обрядів, які належали до різних національностей, в Україні обмінювалися своїми звичаями. Деякі так увійшли у наше святкування, що сьогодні католик латинського обряду в Україні не уявляє собі Різдва без куті, і важко уявити Різдво в домівках християн східного обряду без ялинки. Отже найважливішу особливість святкування Різдва католиками латинського обряду в Україні є те , що в порівнянні з католиками інших країн, наші вірні збагачені тією культурною і релігійною спадщиною, яка впродовж віків випрацювана нашим українським народом, разом з християнами різних конфесій, обрядів, національностей.

Усі діти, з великим нетерпінням чекають 19 грудня. На передодні свята Миколая діти пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно і моляться до нього, просячи передусім здоров’я собі та батькам. У день перед святом згадують всі свої добрі і злі вчинки, зважують: чого більше. Чи буде подарунок, а чи, можливо, різка? Бо чемні діточки обов”язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні – прутик. Ця різочка є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися...

В ніч на 19 грудня, до кожної дитинки приходить Святий Миколай і кладе під подушку подарунки. А якщо разом з подарунком дитина отримує маленьку сріблу різочку – це попереджувальний знак, дитині варто задуматись над своєю поведінкою, щоб наступного року не залишитись зовсім без подарунку від Святого Миколая.

Отож, наближається чудове свято апостола Андрія. З особливим нетерпінням його чекає молодь, тому що у андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю. Старші люди згадують як святкували Андрія колись:

Свято Андрія, я пам’ятаю, дівчата дуже чекали, бо про свою долю в Святого Андрія запитати мали. Сходилися до однієї хати хлопці та дівчата ввечері 12-го грудня, щоб свято Святого Андрія привітати. Жартували, різні історії оповідали та в різні ігри грали, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили....

Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не наодинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо – УКРАЇНЦІ

У XX столітті Україна пережила три голодомори: 1921-1923 рр., 1932-1933 рр., 1946-1947 рр., проте Голодомор 1932-33 рр. був наймасовішим і найжорстокішим. За даними істориків, у 1932-33 роках жертвами голоду, спровокованим адміністративними заходами радянської влади, в Україні, за різними оцінками, стали від 7 до 10 млн. людей. Це означає, що в тітрагічні роки Україна не долічилася від 10 до 25% свого населення, втрачаючи його по 25 тисяч людей в день, по тисячі — на годину, по 17 — щохвилини.

Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв страх серед людей. Тільки правда про Геноцид українського народу і чиста пам’ять про всіх полеглих здатні звільнити нас від мороку минулого.

Ввечері 28 листопада о 16 годині у вікнах українців горітимуть свічки пам’яті за жертвами Геноциду українського народу. Акція "Запали свічку" - це знак нашої пам’яті. Це святий вогник, який зігріє душі загиблих. Це світло очищення задля нашого майбутнього. Ввечері у вікнах українців, на площах сіл і міст горітимуть свічки пам’яті за жертвами Геноциду українського народу.